🔒Открыть пост
и посмотреть медиа
и посмотреть медиа
Якщо на півдні Європи та в лісовому поясі Центральної Європи землеробство запанувало ще у VI тисячолітті до н. е., то на північних низовинах цей процес розтягнувся на ціле тисячоліття. Гюде I займає ключове географічне положення. Воно розташовувалося в екологічній та культурній екотонній зоні — на межі середньогірського ландшафту (багатого на родючі леси, де жили хлібороби) та північних низовин і заболочених низин (де зберігався мезолітичний уклад).
Археологічні дані дозволили відтворити поселенську структуру. Дослідники зафіксували залишки семи жител розміром приблизно 4×6 метрів, зведених у турлучній техніці (плетений каркас, обмазаний глиною) вздовж давньої берегової лінії.
Промисел риби був високотехнологічним: знайдено плетений із вербових лозин мерьож/вершу завдовжки близько метра, а також рештки дерев'яних загат-напрямників для риби.
Згідно з зооархеологічним аналізом, дика фауна складала основу білкового раціону. Знайдено кістки 16 видів ссавців (благородний олень, козуля, лось, тур, дикий кабан, а також бобер, хутро якого мало високу цінність). Серед пернатих переважали водоплавні види (крижні), а також хижаки (орлани-білохвости). Серед риб — великі особини щуки, окуня, ляща та вугра. Поряд із цим присутні кістки свійських тварин: собак (давніх супутників мисливців), а також великої рогатої худоби, свиней та дрібної рогатої худоби (кіз/овець). Це свідчить про початок примордіального тваринництва — ситуації, коли полювання все ще годує громаду, але свійська худоба вже слугує «живим запасом» або престижним ресурсом.
Антропологічно цікавим є хімічний аналіз ліпідів (жирних кислот), витягнутих із пористої структури кераміки. У кількох зразках виявлено одночасне нагрівання прісноводної риби та молочних продуктів. Це свідчить, що місцеві мешканці не замінили свій раціон на «аграрний», а адаптували молоко як новий кулінарний інгредієнт до своїх традиційних рибних страв. Басейн озера Дюммер був занадто вологим та заболоченим для повноцінного вирощування злаків. Палінологічний аналіз (аналіз пилку) не дає чітких слідів расчистки лісів під поля безпосередньо біля озера.
Проте три знахідки кераміки містили відбитки та обвуглені зерна голозерного ячменю та пшениці-однозернянки. Це ставить перед антропологами питання: чи зерно вирощувалося на віддалених незатоплюваних височинах, чи воно потрапляло сюди шляхом обміну як престижний, делікатесний продукт? Науковці схиляються до думки, що Гюде I слугувало постійним майданчиком для міжобщинних контактів та бартеру.
Присутність кераміки віддалених культур вказує на існування сформованих трансєвразійських шляхів обміну. Фрагмент лінійно-стрічкової кераміки (LBK) потрапив сюди за 100 кілометрів із південних землеробських анклавів (таких як Лайнебергланд чи Зоестер-Бьорде).
Подібні знахідки на інших пам'ятках (Паров на Балтиці, Домбкі у Польщі) підтверджують, що мезолітичні мисливці північноєвропейського регіону не були ізольовані: вони активно купували та копіювали технології південних аграріїв ще за сотні років до власної неолітизації. Серед знахідок виокремлюється фрагмент глиняного світильника/жировика. Він належить не до південно-неолітичного імпорту, а до автохтонної традиції лісових мисливців-збирачів (культурний колорит Фрізак-Боберг, поширений на схід від Ельби).