🔒Открыть пост
и посмотреть медиа
и посмотреть медиа
Середа — альтернатива
🏠 «Паразити» (Gisaengchung, 2019)
Після «Ненависті» можна змінити Париж на Сеул і перевірити, як соціальна відстань виглядає у вертикальному напрямку. У Пон Джун Хо добробут дуже добре дружить із висотою. Особливо помітно, коли починається дощ.
Одна родина мешкає в напівпідвалі, інша — у просторому будинку. Історія їхнього зближення поступово пояснює, чому можливість увійти в чужу оселю ще не означає можливості стати рівним її господарям.
Стежте за сходами, вікнами та дорогами між будинками. Важливо, хто дивиться на сад, а хто бачить вулицю майже з рівня землі. Архітектура впливає навіть на те, що для людини означає звичайна негода.
Спільна функція двох фільмів — зробити видимими міські кордони. У «Ненависті» вони проходять через центр і передмістя, зустрічі з поліцією та чужі погляди. Тут кордон можна виміряти поверхами, часом дороги й наслідками одного дощу. Жанрові повороти краще залишити самому перегляду.
Якою дорогою підеш: вулиці Парижа чи сходи Сеула?