🔒Открыть пост
и посмотреть медиа
и посмотреть медиа
🚶 Альтернатива - «До сходу сонця» (Before Sunrise, 1995)
Якщо після «Опівночі в Парижі» хочеться залишитися на європейських вулицях, але провести вечір із живими незнайомцями, вирушаємо до Відня.
Джессі й Селін мають одну ніч. Річард Лінклейтер дає їм місто, у якому можна довго йти, зупинятися, говорити дурниці й раптом вимовляти щось значно важливіше, ніж планував.
Знайомий жанр: вийшли ненадовго, випадково обговорили все життя.
Зверніть увагу, як змінюється близькість залежно від місця. Вулиця дозволяє говорити на ходу, кабінка для прослуховування платівки змушує відчути мовчання, нова зустріч підкидає тему. Відень бере участь у розмові, хоча власних реплік не має.
Функція та сама, що в основному фільмі: місто відкриває можливість іншого життя. Тут вона виникає між двома людьми й має дуже конкретний дедлайн — ранок. Ця тимчасовість надає звичайній прогулянці ваги, якої не забезпечить жоден список визначних місць.
Якою дорогою підеш: нічний Париж чи піший Відень?