🔒Открыть пост
и посмотреть медиа
и посмотреть медиа
🗡 «Убити Білла: Частина 1» (Kill Bill: Vol. 1, 2003): помста складає список
Джон Вік реагував. Наречена планує.
Після чотирьох років коми вона бере аркуш, записує п’ять імен і перетворює своє життя на дуже персональний календар зустрічей. Жодного «можливо, нам варто поговорити». Квентін Тарантіно взагалі не любить витрачати діалог там, де можна дістати катану й увімкнути Ненсі Сінатру.
«Убити Білла: Частина 1» існує не в реальному світі, а всередині пам’яті самого кіно. Самурайські стрічки, фільми про кунгфу, спагеті-вестерни, експлуатаційне кіно, аніме й жовтий костюм Брюса Лі тут влаштовують костюмовану вечірку і забувають запросити фізику.
Тому насильство сприймається як танець. Кров б’є фонтанами, відрубані кінцівки поводяться майже комедійно, а помста стає настільки красивою, що глядач радіє кожному викресленому імені. Саме ця радість нам і потрібна для маршруту.
Що помічати під час перегляду:
📌як кожен розділ змінює жанр і спосіб розповіді;
📌як колір відділяє реалістичне насильство від умовного;
📌як О-Рен Іші отримує власну історію і перестає бути просто «наступною ціллю»;
📌як список звільняє Наречену від необхідності щоразу наново ухвалювати моральне рішення.
Чому цей фільм саме тут:
у понеділок помста була імпульсом. Тепер вона стала ритуалом, стилем і новою особистістю.
Для основного перегляду достатньо першої частини. Але друга змінює оптику: «Частина 1» викреслює імена, «Частина 2» змушує говорити з людьми за цими іменами.
Якщо маєш чотири години й міцні стосунки з диваном — дивись дилогію цілком.
Дивився — 🎉, Плануєш подивитись — 👍, Не твоє — 🤔