🔒Открыть пост
и посмотреть медиа
и посмотреть медиа
🌊 Зупинка #4 (фінал): «Іржа і кістка» (De rouille et d'os, 2012)
Стефані тренує косаток в океанаріумі Антіб. Аліс — безробітний боксер з півночі Бельгії який приїжджає до сестри з п'ятирічним сином якого майже не знає. Вони зустрічаються випадково. Потім Стефані потрапляє в аварію і втрачає обидві ноги.
Жак Одіяр знімає те що відбувається далі...
Фільм заснований на збірці оповідань канадського письменника Крейга Девідсона «Rust and Bone». І Одіяр бере з нього не сюжет а настрій. Він знімає про двох людей яким нічого не залишилось і які знаходять одне одного не через кохання, а через щось набагато більш незручне і чесне.
Дует Маріон Котіяр і Маттіас Шонертс критики назвали "крихким і розжареним" і "таким що несе весь фільм на собі". Котіяр грає просто жінку, яка намагається зрозуміти хто вона тепер. І це в неї виходить відмінно👍
Є сцена де Стефані вперше повертається до басейну з косатками після втрати ніг. Без слів, без музики — просто вона і тварини. Це одна з найсильніших сцен французького кіно 2010-х.
Що помічати:
як Одіяр знімає тіло. Як документ того що з людиною трапилось і що вона пережила. Маттіас Шонертс з його надлюдською фізичною силою і Котіяр з протезами — два тіла які розповідають більше ніж будь-який діалог.
Чому він закриває маршрут:
починали з «1+1» — тепло, гумор, Париж. Закінчуємо «Іржею і кісткою» — холодне Середземне море, мовчання і двоє людей без прикрас. Чотири фільми — чотири рівні занурення в те яким буває французьке кіно коли не намагається сподобатись.
Маршрут пройдено.
Дивився — 🎉, Плануєш подивитись — 👍, Не твоє — 🤔