🔒Открыть пост
и посмотреть медиа
и посмотреть медиа
🌸 Зупинка #2: «Амелі» (Le Fabuleux Destin d'Amélie Poulain, 2001)
Амелі Пулен — офіціантка в паризькому кафе яка вигадує собі спосіб жити: таємно змінює чуже життя на краще, не маючи сміливості змінити власне. Вона знаходить скриньку з дитячими іграшками в стіні квартири і вирішує знайти їх власника. Потім не може зупинитись...
Бюджет 10 мільйонів доларів, касовий збір 174 мільйони і п'ять номінацій на «Оскар» включно з найкращим режисером і найкращим оригінальним сценарієм.
Жан-П'єр Женьє починав кар'єру з темних фантасмагорій — «Делікатес» і «Місто загублених дітей». Потім зняв «Чужий: Воскресіння» в Голлівуді. А потім повернувся до Франції і зняв найсвітліший фільм своєї кар'єри. Женьє прибрав з кадру машини, відмив графіті і замінив постери щоб створити власну версію Монмартру. Це Париж очима Амелі. І саме тому він такий.
Одрі Тоту було 24 роки і вона була майже невідома за межами Франції коли вийшов фільм. Роджер Еберт написав про неї: "Вона виглядає так наче знає секрет і не може його втримати".
Музика Яна Тьєрсена: якщо почуєш акордеон після перегляду, одразу пригадаєш цей фільм. Гарантовано.
Що помічати:
всі добрі вчинки Амелі — це насправді спосіб уникнути власного кохання. Вона змінює чуже життя бо боїться змінити своє. Це романтична комедія про жінку яка ховається від романтики...і саме тому вона така чесна.
Чому вона друга у маршруті:
вчора «1+1» показав французьке кіно через тепло і дружбу. Сьогодні — через естетику і суб'єктивний погляд на світ. Це вже інший рівень занурення в те як французи знімають.
Дивився — 🎉, Плануєш подивитись — 👍, Не твоє — 🤔