Одеський Кіноман - кинообзоры

🚂 Зупинка #1: «Дівчина у потягу» (The Girl on the Train, 2016) Рейчел щодня їде тим самим потягом через передмістя Нью-Йорка. Щодня дивиться у вікно на будинок де живе ідеальна пара. Вигадує їм імена і історії. Заздрить їхньому щастю. Потім пара зникає з поля зору. І Рейчел виявляється єдиним свідком з однією проблемою: вона алкоголічка з провалами в пам'яті яка не пам'ятає що робила тієї ночі. Чесно про фільм: критики були суворими — 44% на Rotten Tomatoes і консенсус "Емілі Блант недостатньо щоб врятувати фільм від мелодрами". Але глядачі оцінили інакше. І ось чому це все одно ідеальний вхід у маршрут. Емілі Блант зіграла Рейчел як британку, навіть попри те що дія перенесена до Нью-Йорка. Це було свідоме рішення режисера і самої Блант. І саме ця відчуженість і незручність додає персонажу правдивості. Три жінки — три версії одних і тих самих подій. Рейчел, Меган і Анна (Ребекка Фергюсон). Кожна бачить правду по-своєму. Жодній не можна вірити повністю, включно з тією яка веде оповідь. Що помічати: як камера підкреслює нечіткість пам'яті Рейчел — розмиті кадри, нелінійний монтаж, повтори одних і тих самих сцен з різних кутів. Форма розповіді відображає стан оповідача. Чому він відкриває маршрут: тут ненадійний оповідач, через зовнішню обставину, алкоголь і провали. Найзрозуміліша і найдоступніша версія теми. Далі буде складніше і болючіше. Дивився — 🎉, Плануєш подивитись — 👍, Не твоє — 🤔