🔒Открыть пост
и посмотреть медиа
и посмотреть медиа
📖 Четвер, зупинка #4: «Книга Ілая» (2010)
Ілай (Дензел Вашингтон) іде. Просто іде — 30 років крізь зруйновану Америку на захід. В нього є книга. В нього є місія. І в нього є такий рівень спокою серед хаосу який або надихає або дратує залежно від настрою.
Злодій Карнегі (Гарі Олдман) теж хоче цю книгу — бо знає що слова мають силу, і хто контролює слова той контролює людей.
Чесно про рейтинги:
47% на Rotten Tomatoes — змішані відгуки. Критики поділились. Одні кажуть "занадто прямолінійний". Інші — що це єдиний постапокаліптичний фільм де є справжня надія а не просто виживання...
Я на боці других.
Каст тут приголомшливий:
Дензел Вашингтон, Гарі Олдман, Міла Куніс, Майкл Гембон, Том Вейтс. Музику написав Аттікус Росс — той самий що пізніше працюватиме з Фінчером над «Дівчиною з татуюванням» і «Соціальною мережею».
І є фінальний твіст — якщо ти його ще не знаєш, не гугли. Він або змінить сприйняття всього фільму, або не змінить нічого — залежно від того як ти дивився.
Що помічати:
колірна гамма. Весь фільм знятий у вимитих сірих і коричневих тонах — і одна сцена де раптом з'являється зелений колір. Це не випадково.
Чому він четвертий:
перші три фільми маршруту були про страх і виживання. Тут вперше з'являється щось чого не було — людина яка йде не від чогось, а до чогось. Це і є надія.
Дивився — 🎉, Плануєш подивитись — 👍, Не твоє — 🤔