🔒Открыть пост
и посмотреть медиа
и посмотреть медиа
🎰 Альтернатива дня: «Казино» (1995)
Якщо «Обличчя зі шрамом» — це крик, «Казино» — це шепіт. Та сама тема, той самий результат, але Скорсезе розповідає її холодніше і повільніше.
Сем Ротштейн — найкращий гравець на тоталізаторі в Америці. Мафія Чикаго просить його керувати казино «Танжер» у Лас-Вегасі — неофіційно, бо офіційно він занадто відомий. Сем перетворює казино на машину для друкування грошей. Потім з'являється його давній друг Нікі Санторо (Джо Пеші) і починає руйнувати все що Сем побудував. А потім з'являється Джинджер (Шерон Стоун) і руйнує все інше.
Три години. Реальна історія. Восьма спільна робота Скорсезе і Де Ніро. І один з найточніших описів того як людина яка контролює все — поступово втрачає контроль над єдиним що насправді важливо.
Більшість діалогів між Де Ніро і Пеші були імпровізовані — Скорсезе давав їм точку входу і точку виходу, а все між ними вигадували самі актори. Саме тому їхні сцени разом виглядають як справжнє спілкування двох людей з довгою спільною історією.
Шерон Стоун отримала «Золотий глобус» і номінацію на «Оскар» — і це єдиний випадок коли актриса реально перетягнула на себе увагу у фільмі де є Де Ніро і Пеші одночасно.
Де «Обличчя зі шрамом» показує як людина горить яскраво і швидко — «Казино» показує як людина згасає повільно і непомітно. Однакова трагедія, різний темп.
Дивився — 🎉, Плануєш подивитись — 👍, Не твоє — 🤔