🔒Открыть пост
и посмотреть медиа
и посмотреть медиа
🎬 Понеділок зупинка #1: «Хрещений батько» (1972)
Є фільми які дивляться. І є фільми які стають частиною тебе після першого перегляду.
Коппола знімав про мафію — і не знімав про мафію одночасно. «Хрещений батько» це історія про те як добра людина поступово стає тим чого найбільше боялась. Майкл Корлеоне на початку фільму сидить на весіллі сестри і каже "це справи сім'ї, не мої". Наприкінці він і є сім'я — і це найстрашніше речення фільму.
Аль Пачіно, Марлон Брандо, Джеймс Каан, Дайан Кітон — Коппола зібрав каст який став еталоном на десятиліття. Але найсильніше в цьому фільмі навіть не актори — це ритм. Він розгортається повільно, майже ніжно, і ти не помічаєш в який момент ніжність стає темрявою.
Три оскари включно з найкращим фільмом. Але це вже не має значення — ти або бачив і розумієш, або ще попереду найкращий перший перегляд у твоєму кінематографічному житті.
Що помічати:
сцени з апельсинами. Щоразу коли вони з'являються в кадрі — щось погане відбудеться або щойно відбулося. Коппола робив це навмисно.
Завтра — «Обличчя зі шрамом». Той самий Аль Пачіно, інший всесвіт.
Дивився — 🎉, Плануєш подивитись — 👍, Не твоє — 🤔