books'n'talks - книжные рекомендации

#нуар 🧐 Однією з картин, яка втілює нуарівську естетику, є Nighthawks (Нічні яструби) Деніса Едварда Гоппера ℹ️ Картина створена в 1942 р. 🤯 Шанувальники потім шукали місце, яке зобразив художник, але його не існує: Гоппер "змішав" декілька локацій в Нью-Йорку, щоб створити картину нічної самотності та загубленості 🧐 В картині є декілька аномалій. Зокрема, відсутні двері в забігайлівку (diner) 📽 І є цікаве відео з поясненням загадок цієї картини ❓ До речі, знаєте, який культовий фантастичний фільм опирається на естетику цієї картини? 🤯Режисер змусив всіх — і оператора, і художників, і навіть акторів! — ретельно вивчити картину Гоппера, щоб створити фільм з схожою атмосферою ❓ Пишіть ваші здогадки в коментарях! 😅 І одразу дам підказку: у цього фільму є дві режисерські версії!

🗓 На календарі — неділя, а тому в ефірі традиційна рубрика: ❓ #що_читаєте_сьогодні, дорогі підписники та підписниці? 😅 У мене далі Секрети Лос-Анджелеса. Але щоб не постити обкладинку, яку ви вже бачили, ось фото книг, які сьогодні приїхали. Одна — з розпродажу у "Віваті", одна — видана "Урбіно", бо його також треба підтримати, а остання — іронічна відсилка до того, що я прочитав Колапс Макса Кідрука 😅 Насправді, останні дві — важливі тексти в історії польського спротиву комуністичній владі. Умовно кажучи, вони ведуть діалог і з Поневоленим розумом Мілоша, і Силою безсилих Гавела. Апокаліпсис — про "застій" 1970-х, а Стан — про Польщу воєнного стану 1980-х 🤓 Поповнення серії книг про опір диктатурам ❓ А що сьогодні читаєте ви? ✏️ Діліться в коментарях фото чи назвами книг! ❤️ Бо забагато цікавого читання не буває!

#нуар 🤓 А поки я готуюся читати Чендлера, вирішив дочитати Секрети Лос-Анджелеса Джеймса Еллроя. Цей роман в 2019 р. видав КСД. Я купив на розпродажі — і так він тихо нудився на полиці 🫠 Вся справа в тому, що я перечитав українською інший роман Еллроя — Чорну орхідею. Хоча в оригіналі вона dahlia, тобто жоржина ❓ Але чому так сталося — іншим разом 😵💫 Так от, Чорна орхідея під час перечитування мене не те, що не вразила, а навіть розчарувала: якщо першого разу мене вразила атмосфера 1940-х, то під час другого читання стало ясно, що побутових реалій того часу в романі не так багато. Та й вульгарний психологізм (фрейдизм!) автора почав грати проти твору як цілісності 😅 Але пишу я про це з іншою метою: 🤣 Оцініть українську обкладинку роману! Вона явно рівняється на екранізацію 1998 року (чудову, до речі!) Але оскільки авторських прав на фото акторів не було, то дизайнеру довелося викручуватися 😅 І так, персонажі Ґая Пірса та Рассела Кроу з обкладинки книги просто зникли...