Одеський Кіноман - кинообзоры

🏙 «Ненависть» (La Haine, 1995) У понеділок Париж допомагав американцеві знайти себе. Сьогодні троє хлопців із передмістя спробують просто провести в ньому день. Туристичні буклети чомусь завжди обирають перший сюжет... Вінс, Саїд і Юбер живуть після ночі заворушень, серед злості, чуток і постійного очікування нового зіткнення. Матьє Кассовіц стежить за ними протягом доби й показує, як легко звичайне переміщення перетворюється на перевірку: хто ти, звідки прийшов, чого тут хочеш. Після «Труднощів перекладу» це точний і неприємний крок. Там незнання міста можна було пояснити приїздом з іншої країни. Тут герої розуміють мову, знають правила і саме тому гостро відчувають, як мало місця їм залишають. Що помічати: 🔍різницю між тим, як друзі займають кадр у своєму районі та в центрі; 🔍поїздки й очікування транспорту; 🔍годинник, який дробить день; 🔍зустрічі, де право бути присутнім доводиться захищати ще до початку розмови. Париж у цьому фільмі можна прочитати як набір доступів. Десь ти свій, десь небажаний, десь із тебе вже зробили висновки. Красиві фасади стоять на місці, тільки тепер ми помічаємо, хто проходить повз них вільно. Це центральний поворот маршруту: від особистого відчуття самотності до умов, які віддаляють людей одне від одного. Фільм різкий, із поліцейським насильством; легкого вечора не обіцяє. Дивився — 🎉, Плануєш подивитись — 👍, Не твоє — 🤔