Одеський Кіноман - кинообзоры

🤖 Четвер, зупинка #4: «Той, що біжить по лезу 2049» (2017) 2049 рік. Лос-Анджелес. Офіцер К (Райан Гослінг) — реплікант який полює на старіших реплікантів. Людина яка не є людиною — і яка це знає — виконує накази системи яка його створила. Потім він знаходить щось закопане під деревом. І все що він думав про себе і про світ починає розсипатись. Оператор Роджер Дікінс отримав "Оскар" за роботу в цьому фільмі — після 13 попередніх номінацій без перемоги. Якщо ви коли-небудь думали "це найкрасивіший кадр який я бачив у кіно" під час перегляду — ви не помилялись. Музику написали Ганс Циммер і Бенджамін Волфіш — вони приєднались до проекту в останній момент але створили один з найзапам'ятовуваніших саундтреків десятиліття. Ана де Армас тут грає роль яку важко описати без спойлерів, але яка є найемоційнішою в усьому фільмі. Усього кілька сцен — і ти пам'ятаєш її довше за всіх. Що помічати: дерев'яний кінь. Він з'являється на початку і повертається в кінці — і між цими двома появами відбувається вся суть фільму про те що таке пам'ять і чи має значення чи вона справжня. Попередження: це повільний фільм. 163 хвилини, багато тиші, мінімум екшну. Але саме ця повільність і є задумом — ти маєш відчути самотність К так само як відчуває її він сам. Чому він четвертий: «Марсіанин» — людина виживає завдяки розуму. «Матриця» — людина звільняється від ілюзії. «Прибуття» — людина отримує здатність бачити час. «2049» — запитує чи достатньо цього щоб бути людиною, якщо ти реплікант. Дивився — 🎉, Плануєш подивитись — 👍, Не твоє — 🤔