Одеський Кіноман - кинообзоры

🛸 Середа, зупинка #3: «Прибуття» (2016) Дванадцять величезних кораблів з'являються над дванадцятьма точками планети одночасно. Армії світу в бойовій готовності. ООН не знає що робити. Уряд США викликає лінгвіста Луїзу Бенкс — бо перш ніж прийняти будь-яке рішення потрібно просто зрозуміти що вони говорять. Луїза заходить всередину корабля. І починає вчити мову яка змінить її сприйняття часу назавжди. Дені Вільньов — режисер, якого ви знаєте по «Тому, що біжить по лезу 2049» (дивимось разом завтра) — знімає «Прибуття» за бюджету 47 мільйонів доларів і повертає 203 мільйони. Але важливіше інше: вісім номінацій на "Оскар" і статус найважливішої науково-фантастичної картини десятиліття. Мова гептаподів у фільмі — не вигадка, яку придумав художник. Лінгвіст Джессіка Дімітріу розробила повноцінну систему комунікації з власною граматикою і логікою. Актриса Емі Адамс вчила цю систему місяцями щоб її рухи виглядали природно. Академія "Оскар" проігнорувала її роботу в номінаціях — що досі вважається однією з найбільших помилок в історії премії. Музику написав ісландський композитор Йоганн Йоганнссон. «Прибуття» залишається його найвизначнішою роботою. Що помічати: структуру флешбеків. Фільм починається зі сцен які здаються спогадами — і ти інтерпретуєш їх певним чином. До кінця ти зрозумієш що помилявся з першої хвилини. Другий перегляд — зовсім інший досвід. Чому він третій у маршруті: «Марсіанин» — наука рятує від фізичної загрози. «Матриця» — питання чи реальна сама реальність. «Прибуття» — мова як спосіб сприймати час. Кожен фільм додає новий вимір до питання що означає бути людиною. Дивився — 🎉, Плануєш подивитись — 👍, Не твоє — 🤔