🔒Открыть пост
и посмотреть медиа
и посмотреть медиа
🔫 Вівторок, зупинка #2: «Обличчя зі шрамом» (1983)
Вчора — холодна, стримана велич «Хрещеного батька». Сьогодні Аль Пачіно повертається — але в зовсім іншому всесвіті.
Тоні Монтана прибуває до Маямі з Куби без нічого. З одним бажанням — отримати все. І він отримає все. А потім ти побачиш що з цим робить.
Сценарій написав Олівер Стоун поки долав власну кокаїнову залежність — і це відчувається в кожній сцені. Режисер Брайан Де Пальма хотів зняти фільм у Маямі, але кубинська громада міста влаштувала протести — і більшість сцен довелось знімати в Лос-Анджелесі. На прем'єрі Курт Воннегут демонстративно вийшов із залу після сцени з бензопилою. Слово "fuck" вжито в діалогах 226 разів — рекорд для свого часу.
Мішель Пфайффер тут зіграла свою зоряну роль — незважаючи на те що Де Пальма і Пачіно спочатку були проти її кастингу. Продюсер наполіг — і виявився правий.
«Обличчя зі шрамом» отримало розгромні рецензії на прем'єрі. Один критик назвав його "надмірним і вульгарним". Зараз він вважається класикою жанру і одним з найвпливовіших фільмів на хіп-хоп культуру.
Але ось що важливо: більшість людей дивляться на Тоні Монтану і думають "який крутий". Де Пальма знімав про інше — про те як людина втрачає себе заради своєї мрії і стає монстром. Це трагедія, а не героїчна історія успіху.
Що помічати:
динаміку між Тоні і його сестрою Джиною — вона тонша і темніша ніж здається на перший погляд. І сцену де Тоні сидить у ванні розміром з невелику квартиру з гірою кокаїну — і виглядає абсолютно нещасним.
Чому він другий у маршруті:
«Хрещений батько» показав як злочин поглинає людину поступово і тихо. «Обличчя зі шрамом» показує те саме — але гучно, яскраво і нестримно. Два способи розповісти одну і ту саму історію.
Дивився — 🎉, Плануєш подивитись — 👍, Не твоє — 🤔