Одеський Кіноман - кинообзоры

🌑 «Темне місто» (Dark City, 1998) У понеділок місто виконувало бажання героя. До п’ятниці воно вже підозріло багато вирішує самостійно. Знайома історія стосунків, тільки партнер складається з будинків. Герой фільму Алекса Прояса намагається зрозуміти, що сталося з ним і чому навколишній світ не складається в надійну картину. Ніч, кімнати, провулки й уривки пам’яті підкидають питання швидше, ніж він знаходить відповіді. Перед переглядом краще залишити собі саме цей обсяг інформації. Після «Міста Бога» фантастика може здатися різким поворотом. Але протягом тижня ми вже стежили, як місце визначає мрію, близькість, можливості й біографію. Прояс добирається до наступної межі: чи можна відділити особистість від знайомих вулиць і спогадів, пов’язаних із ними? Що помічати: 📌архітектуру, яку важко впевнено прив’язати до одного часу; 📌переходи між кімнатами й вулицями; ніч як постійну умову життя. Спробуйте відчути момент, коли звичний орієнтир перестає заспокоювати. Будинок начебто має допомагати знаходити дорогу, а ти дедалі менше розумієш, куди потрапив. У цьому й функція фіналу. Ми починали із задоволення впізнавання: Париж виглядав так, як герой мріяв. Закінчуємо сумнівом, звідки взялося саме відчуття знайомого й наскільки йому можна довіряти. Для мене останнє питання маршруту таке: якби прибрати місто твого дитинства, щоденні дороги й місця важливих зустрічей, скільки довелося б пояснювати заново? Дивився — 🎉, Плануєш подивитись — 👍, Не твоє — 🤔