Одеський Кіноман - кинообзоры

🎸 Альтернатива дня: «Рокетмен» (Rocketman, 2019) Якщо «Богемна рапсодія» зайшла — ось байопік який зробив все те саме але сміливіше і чесніше. Елтон Джон — геній, наркоман, людина яка носила окуляри розміром з тарілку і при цьому продала 300 мільйонів платівок. Тарон Егертон грає його від дитинства до реабілітації — і на відміну від «Богемної рапсодії» тут не прикрашають і не спрощують. Режисер Декстер Флетчер — той самий що добудовував «Богемну рапсодію» після звільнення Браяна Сінгера — цього разу має повний творчий контроль. І результат відчувається: «Рокетмен» ризикує там де «Богемна рапсодія» обережничає. Елтон Джон сам був виконавчим продюсером і наполіг щоб показали все — включно з тим що більшість байопіків вирізали б у монтажі. Дивився — 🎉, Плануєш подивитись — 👍, Не твоє — 🤔

🎸 Понеділок, зупинка #1: «Богемна рапсодія» (Bohemian Rhapsody, 2018) Фаррох Булсара народився в родині парсів на Занзібарі, виріс у Індії і перебрався до Лондону де розвантажував валізи в аеропорту Хітроу. Потім він перейменував себе на Фредді Мерк'юрі і став одним з найбільших рок-виконавців в історії. Це не скромна історія. Фільм охоплює шлях Queen від першого виступу до легендарного концерту Live Aid 1985 року — і Рамі Малек отримав «Оскар» за роль Фредді Мерк'юрі. Щоб підготуватись до ролі Малек місяцями вивчав записи виступів Мерк'юрі і брав уроки вокалу. Брайан Мей і Роджер Тейлор були співпродюсерами фільму і підтвердили що кастинг виявився точним. Результат: 4 «Оскари», 50 перемог і 80 номінацій загалом. Є одна деталь про Live Aid яка робить фінал ще сильнішим: Queen взагалі не мали виступати на концерті. Організатор Боб Гелдоф вважав що "їхня зірка зійшла і згасла" — і неохоче погодився їх запросити. Queen вийшли на сцену і зіграли 20 хвилин які досі вважаються найкращим живим виступом в історії рок-музики. Що помічати: різницю між Фредді на сцені і Фредді поза нею. На сцені — абсолютна впевненість і влада над натовпом. Поза сценою — людина яка шукає прийняття і рідко його знаходить. Малек передає цей контраст без жодного зайвого слова. Про точність байопіку: критики зазначали що фільм дещо спрощує і прикрашає реальну історію. Але Рамі Малек як Фредді — це максимальне попадання. Дивився — 🎉, Плануєш подивитись — 👍, Не твоє — 🤔

🎬 Тижневий кіномаршрут: Байопік — реальні люди, неймовірні історії Нарешті. Байопік чекав своєї черги кілька тижнів поспіль — і переміг з найбільшим відривом за останній місяць. «Богемна рапсодія» (2018) → «Людина, яка змінила все» (2011) → «Вовк з Волл-стріт» (2013) → «Теорія всього» (2014) → «Оппенгеймер» (2023) П'ять реальних людей — п'ять різних способів змінити світ. Або спробувати. Понеділок — «Богемна рапсодія» Фредді Мерк'юрі і Queen — від гаражних репетицій до найлегендарнішого виступу в історії рок-музики. Не найточніший байопік з точки зору фактів — але один з найенергетичніших фільмів десятиліття. Фінальний концерт Live Aid відтворений покадрово. Вівторок — «Людина, яка змінила все» (Moneyball) Біллі Бін — генеральний менеджер бейсбольної команди з найменшим бюджетом у лізі. Замість зірок він купує статистику — і міняє спорт назавжди. Бред Пітт у ролі людини яка виграє не грою, а мисленням. Середа — «Вовк з Волл-стріт» Джордан Белфорт заробив мільярди на шахрайстві, витратив їх на наркотики і яхти — і написав про це книгу. Скорсезе і Ді Капріо знімають це як найбезсоромніший і найчесніший фільм про жадібність в історії кіно. Три години які пролітають як одна. Четвер — «Теорія всього» Стівен Гокінг у 21 рік дізнається що помре. Потім живе ще 55 років і змінює фізику. Едді Редмейн отримав «Оскар» — і заслужено. Але це передусім фільм про кохання яке тримає людину живою. П'ятниця — «Оппенгеймер» Роберт Оппенгеймер створив найнебезпечнішу зброю в історії людства — і провів решту життя намагаючись це виправдати. Нолан, три години, і питання яке не має відповіді: чи можна зробити жахливе заради порятунку? П'ять людей — від рок-зірки до фізика-ядерника. Від тріумфу до моральної трагедії.

🍿 Що дивимось на вихідних Тиждень постапокаліпсису завершено — дорога гніву пройдена. На вихідні три варіанти для тих хто хоче щось небанальне. Якщо хочеш щось несподіване зі стрімінгу «Ґодзілла мінус один: Чорно-біле видання» — так, саме чорно-біла версія японського фільму який отримав «Оскар» за спецефекти у 2024-му. Команда студії Shirogumi, відома роботою над візуальними ефектами в «Ґодзіллі мінус один», отримала «Оскар» за свою роботу. Чорно-біла версія перетворює і без того потужний фільм на щось схоже на класичний японський кінематограф Куросави — і робить Ґодзіллу ще страшнішою. Доступна на Netflix. Якщо хочеш напружений психологічний серіал «Таємниця бункера» — новий серіал який поєднує детектив із психологічним трилером: жінка після трагічної втрати чоловіка приїжджає до його родичів у віддалений будинок і починає розуміти що тут щось не так. Ідеально для тих хто після важкого тижня хоче не розслабитись а занурюватись далі — але вже без пустелі і мутантів. Якщо хочеш класичну класику «Привид» (Ghost, 1990) — Патрік Суейзі, Демі Мур і Вупі Голдберг з «Оскаром» за найкращий другорядний жіночий образ. Романтична фантастика яка досі тримає 74% на Rotten Tomatoes і досі змушує плакати навіть тих хто дивився п'ять разів. Антипостапокаліпсис — фільм про любов яка не зникає навіть після кінця. Гарних вихідних. У понеділок — новий маршрут.

🔥 Альтернатива дня: «Фуріоза: Шалений Макс. Сага» (2024) Якщо «Дорога гніву» захопила — ось приквел де Міллер розповідає звідки взялась Фуріоса. Аня Тейлор-Джой грає молоду Фуріосу — від дитинства в "Зеленому місці" до того моменту коли вона стає Імперейтором. Кріс Гемсворт як злодій Дементус — проти свого типового амплуа супергероя Marvel — і це одна з найкращих його ролей. Фільм довший і повільніший за «Дорогу гніву» — не погоня а епічна сага про помсту і трансформацію. Виграв премію Австралійської кіноакадемії і зібрав 173 мільйони при бюджеті 168 мільйонів. Не блокбастер за масштабом каси — але кінематографічно не поступається оригіналу. Дивився — 🎉, Плануєш подивитись — 👍, Не твоє — 🤔

🔥 П'ятниця зупинка #5 (фінал): «Шалений Макс: Дорога гніву» (2015) Тиждень постапокаліпсису завершується не тишею і не темрявою, а вибухом. Макс Рокатанськи (Том Гарді) захоплений у пустелі і перетворений на "донора крові" для культу Безсмертного Джо. Під час транспортування Фуріоса (Шарліз Терон) викрадає дружин диктатора і тікає через пустелю. Макс приєднується — бо виходу немає. І наступні 120 хвилин — одна майже безперервна погоня. Джордж Міллер задумав цей фільм ще у 1987 році. Виробництво зупинялось через теракти 11 вересня, бюджетні проблеми і роботу Міллера над «Щасливими ногами». У 2009 планувався аніме-фільм, але врешті Міллер повернувся до живої зйомки з Томом Гарді замість Мела Гібсона. Том Гарді вимовляє у фільмі лише близько 62 реплік, переважно складаючихся із криків, стогонів та жестів. Для порівняння — більшість головних героїв говорять 2000-5000 слів. Фактично це фільм де головний герой майже мовчить — і це працює. Міллер попросив монтувати фільм свою дружину Маргарет Сіксел — попри те що вона ніколи раніше не монтувала бойовики. Вона отримала "Оскар" за монтаж. Фільм загалом виграв шість статуеток з десяти номінацій. У 2025 році більше 500 кінематографістів опитаних New York Times назвали «Дорогу гніву» найкращим блокбастером з 2000 року. Що помічати: Фуріоса — головний герой цього фільму, не Макс. Він з'являється у заголовку але вона веде сюжет, ухвалює рішення і несе моральний центр всієї історії. Міллер зробив бойовик про жіноче звільнення і навіть не акцентував на цьому. Чому він закриває маршрут: п'ять фільмів — п'ять відповідей на питання що залишається від людини після кінця світу. Невілл — самотність і наука. Родина Ебботт — тиша і любов. Малорі — сліпота і материнство. Ілай — віра і місія. І нарешті Макс і Фуріоса — рух вперед і звільнення. Найгучніший і найоптимістичніший фінал для найважчого жанру. Маршрут пройдено. Дивився — 🎉, Плануєш подивитись — 👍, Не твоє — 🤔

📖 Альтернатива дня: «Водний світ» (1995) Якщо «Книга Ілая» здалась занадто пустельною — ось постапокаліпсис де замість пустелі океан, а замість місії — виживання. Полярні льодовики розтанули — і Земля покрита водою. Маринер (Кевін Костнер) — мутант з зябрами і перетинчастими пальцями — мандрує океаном на тримарані і нікому не довіряє. Поки не зустрічає жінку і дівчинку з татуюванням на спині яке може вказати дорогу до легендарної суші. Тепер про слона в кімнаті: 📌«Водний світ» став найдорожчим фільмом в історії на той момент — бюджет роздувся до 175 мільйонів доларів. 📌Знімальний майданчик у відкритому океані знищив ураган. 📌Костнер і режисер Кевін Рейнольдс посварились під час зйомок. 📌Преса прозвала його "Kevin's Gate" і "Fishtar". 📌Відкритий уїк-енд приніс лише 22 мільйони. І все одно — і це важливо: «Водний світ» давно став культовим не тому що ідеальний, а тому що щирий у своїй грандіозній амбітності. Денніс Гоппер як злодій — окремий привід для перегляду. Атракціон «Waterworld» у Universal Studios — найтриваліше шоу в історії парку, що працює вже понад 30 років. Фільм помер у прокаті — і воскрес у культурі. Ідеальна альтернатива для тих хто хоче постапокаліпсис з екшном, гумором і без зайвої філософії. Дивився — 🎉, Плануєш подивитись — 👍, Не твоє — 🤔

📖 Четвер, зупинка #4: «Книга Ілая» (2010) Ілай (Дензел Вашингтон) іде. Просто іде — 30 років крізь зруйновану Америку на захід. В нього є книга. В нього є місія. І в нього є такий рівень спокою серед хаосу який або надихає або дратує залежно від настрою. Злодій Карнегі (Гарі Олдман) теж хоче цю книгу — бо знає що слова мають силу, і хто контролює слова той контролює людей. Чесно про рейтинги: 47% на Rotten Tomatoes — змішані відгуки. Критики поділились. Одні кажуть "занадто прямолінійний". Інші — що це єдиний постапокаліптичний фільм де є справжня надія а не просто виживання... Я на боці других. Каст тут приголомшливий: Дензел Вашингтон, Гарі Олдман, Міла Куніс, Майкл Гембон, Том Вейтс. Музику написав Аттікус Росс — той самий що пізніше працюватиме з Фінчером над «Дівчиною з татуюванням» і «Соціальною мережею». І є фінальний твіст — якщо ти його ще не знаєш, не гугли. Він або змінить сприйняття всього фільму, або не змінить нічого — залежно від того як ти дивився. Що помічати: колірна гамма. Весь фільм знятий у вимитих сірих і коричневих тонах — і одна сцена де раптом з'являється зелений колір. Це не випадково. Чому він четвертий: перші три фільми маршруту були про страх і виживання. Тут вперше з'являється щось чого не було — людина яка йде не від чогось, а до чогось. Це і є надія. Дивився — 🎉, Плануєш подивитись — 👍, Не твоє — 🤔

🙈 Альтернатива дня: «Останній нащадок Землі» (2006) Якщо «Пташиний короб» виявився занадто психологічно важким — ось постапокаліпсис без невидимих монстрів і без пов'язок на очах. Але не менш страшний. 2027 рік. Жінки більше не можуть народжувати — вже 18 років на Землі не з'явилась жодна дитина. Людство знає що вмирає і поводиться відповідно: хаос, насильство, закриті кордони. І раптом з'являється одна вагітна жінка і колишній активіст Тео Фарон (Клайв Оуен) мусить довести її в безпечне місце. Альфонсо Куарон — той самий що зняв «Гравітацію» — знімає це з довгими планами-погонями без монтажу де камера буквально бігає разом з персонажами. Один з найкращих одноплановних знімків в історії кіно — сцена в будинку досі вивчається в кіношколах. Майкл Кейн у ролі старого хіпі — нетипово і абсолютно чудово. Один з найкращих другорядних образів у жанрі. Фільм передбачив закриті кордони, ксенофобію і хаос міграційних криз задовго до того як все це стало реальністю. Один з тих фільмів який з роками стає страшнішим — не тому що про монстрів, а тому що про людей. Дивився — 🎉, Плануєш подивитись — 👍, Не твоє — 🤔