🔒Открыть пост
и посмотреть медиа
и посмотреть медиа
🙈 Середа, зупинка #3: «Пташиний короб» (2018)
Вчора не можна було шуміти. Сьогодні — не можна дивитись.
Малорі (Сандра Буллок) тікає річкою на човні з двома дітьми із зав'язаними очима. Вона не знає хто вони і не дозволяє їм знімати пов'язки ні за яких обставин. Бо якщо побачиш — все.
Що саме? Цього фільм так і не пояснить. І це найрозумніше рішення яке він приймає.
«Пташиний короб» став найбільш переглядуваним фільмом в історії Netflix на момент виходу — і утримував цей рекорд три роки. Режисерка Сюзанна Бір знімає це в нелінійній структурі: теперішнє — човен і річка, минуле — як все починалось і хто вижив. Ці дві лінії зустрічаються в фіналі.
Справжня тема фільму — материнство. Режисерка свідомо показує жінку яка не хотіла дітей і поступово відкриває в собі здатність захищати тих кого любить. Бо Сандра Буллок тут грає не героїню постапокаліпсису — вона грає жінку яка вчиться бути матір'ю в найгірших умовах.
Джон Малкович у другорядній ролі — і він краде кожну сцену де з'являється. Людина яка не вірить нікому і нічому — і при цьому виявляється найпрагматичнішою в групі виживців.
Що помічати:
птахи у клітці яких Малорі несе з собою. Вони реагують на присутність невидимої загрози — і стають єдиним попередженням яке працює. Звідси і назва.
Вчора родина Ебботт виживала в тиші разом. Сьогодні Малорі виживає наосліп і несе відповідальність за двох дітей яких навіть не хотіла мати. Загроза стає невидимою.... і від цього ще страшнішою.
Дивився — 🎉, Плануєш подивитись — 👍, Не твоє — 🤔