Одеський Кіноман - кинообзоры

🙈 Середа, зупинка #3: «Пташиний короб» (2018) Вчора не можна було шуміти. Сьогодні — не можна дивитись. Малорі (Сандра Буллок) тікає річкою на човні з двома дітьми із зав'язаними очима. Вона не знає хто вони і не дозволяє їм знімати пов'язки ні за яких обставин. Бо якщо побачиш — все. Що саме? Цього фільм так і не пояснить. І це найрозумніше рішення яке він приймає. «Пташиний короб» став найбільш переглядуваним фільмом в історії Netflix на момент виходу — і утримував цей рекорд три роки. Режисерка Сюзанна Бір знімає це в нелінійній структурі: теперішнє — човен і річка, минуле — як все починалось і хто вижив. Ці дві лінії зустрічаються в фіналі. Справжня тема фільму — материнство. Режисерка свідомо показує жінку яка не хотіла дітей і поступово відкриває в собі здатність захищати тих кого любить. Бо Сандра Буллок тут грає не героїню постапокаліпсису — вона грає жінку яка вчиться бути матір'ю в найгірших умовах. Джон Малкович у другорядній ролі — і він краде кожну сцену де з'являється. Людина яка не вірить нікому і нічому — і при цьому виявляється найпрагматичнішою в групі виживців. Що помічати: птахи у клітці яких Малорі несе з собою. Вони реагують на присутність невидимої загрози — і стають єдиним попередженням яке працює. Звідси і назва. Вчора родина Ебботт виживала в тиші разом. Сьогодні Малорі виживає наосліп і несе відповідальність за двох дітей яких навіть не хотіла мати. Загроза стає невидимою.... і від цього ще страшнішою. Дивився — 🎉, Плануєш подивитись — 👍, Не твоє — 🤔