Khavr History - исторические материалы

Найденная глиняная вавилонская шпаргалка говорит о том, что дети не знали математику уже 3500 лет назад (навеяно заголовками поп-исторических статей)

Вдохновенный рассказ о Эдди Чапмене, двойно… тройно… та хрен его знает скольконого агента. Аванюрист, бабник… и чёртов удачник. Как супердоверенного двойного (хаха) агента Абвер не просто отправляет его летом 44-го в Британию, но перед этим знакомит со всеми разработками подводных технологий и опасениями о бритах, обладающих супер-радаром, сканирующим лежащие на дне моря подлодки… Его задание вполне конкретное: пойти туда, не знаю куда, найти то, не знаю что, сфотографировать, а при возможности украсть и переправить в Германию. А по пути, чтобы не скучать, выяснить, куда именно прилетает V1, прототип - етить её - крылатой ракеты. Потому что засылают их сотнями, но непонятно с каким выходом Эдди выпрыгивает ночью с подбитого Юнкерса, чудом не разбивается (парашют открылся поздно), ломает себе пару костей и всю супер-пупер агентурную аппаратуру… но отряхивается от блевотины и немедленно докладывает в центр о прибытии… но только не в немецкий, а в британский :) После чего несколько месяцев скармливает немцам дезу. Рассказывает небылицы о “ёжике” - ракетной подводной бомбе, которая находит цели на дне за сотни метров. Направляет немецкие вундервафли в пригороды Лондона вместо центра (за что жители этих пригородов, натурально, были Эдди заочно благодарны… и это объясняет отсутствие многих документов). Просит прислать ему номера самолётов, задействованных в скрытых операциях… И всё это проходит! Палится он на V2, которая влупила по супермаркету и убила 160 человек. Эдди играл на понижение, но журналистов было слишком много После этого в МИ-5 сменилось начальство, а новый шеф, аристократ и дегенерат, считал, что Эдди с его сроком за плечами (да, он и посидеть в свои неполные 30 успел) в органах не место. И в результате уволил без благодарности и выходного пособия Но не думайте, что Эдди сильно расстроился. Он разбогател на собачих гонках, стал модным тусовщиком, купил замок в Ирландии, а потом после 7 лет поисков таки нашёл одну из своих любовниц, женился на ней, родил дочь… А на их свадьбу приехал… его бывший шеф в Абвере фон Грёнинг И жили они долго и счастливо :) (Специально полез проверять, не первоапрельский ли это выпуск. Нет) Ссылка скрыта

Весь цимес статьи в "примечаниях мелким шрифтом"(тм) :) Три из четырёх возможных методов добычи золота в Древнем Египте были прибыльными (от 70 до 140% прибыли)... в основном из-за дешевизны стоимости труда. Да, в среднем за день добывали 0.3 г золота - но труд работника (даже не раба) стоит в 8 раз дешевле. Самый выгодный способ - вади (пересыхающие русла) и их ответвления. Туда просто естественным образом намывались частицы золота - приходи и намывай. Вдобавок, изначально, когда там встречались даже самородки, прибыльность вообще могла достигать 5000%! А потом бросали (Критика в огород тех, кто переносит современную логику горнорудных комбинатов на древность - ні, дурних нема) Плюс не забывайте о самом Ниле Плюс, когда египтяне со своими знаниями дорвались до золотоносных пород Нубии... Ссылка скрыта

Біблія залежить від того, як її читати... чи співати :) Ссылка скрыта

Греки, как всегда, стебались с того, чего не понимали. Они описывали (а все потом перепевали аж до 18 в.), как Ксеркс влюбился в дерево, обнимал его и дарил ему ожерелья. На самом деле это отблеск персидского ритуала поклонения дереву (вот поживите на Иранском нагорье, поймёте его смысл… впрочем, и по дороге могли подхватить :) ) О развитости инфраструктуры империи Ахеменидов к моменту воцарения Ксеркса. В табличках найдены “стандартные рационы”, которые можно было купить. В смысле, “Вы собираетесь из Мемфиса в Кандагар? Не заморачивайтесь подсчётами - купите наш стандартный пакет!” Молодой Ксеркс - сатрап Парфии, очень значимой провинции. Со смертью отца быстро усмиряет сначала Египет, потом Вавилон. А пока сын играется в войнушку и доказывает, что он настоящий мачо, страной правит его мать, Атоса, причём совершенно официально (с царственными надписями и всё такое). Ахемениды женились только на знатных персианках (наложницы не в счёт). Библейская Эсфирь, скорее всего, одна из его наложниц. Евнухи - как “третий пол” имели доступ ко обоим мирам. Могли занимать все позиции: от обычных посланцев в гареме до генералов. Некоторые ради карьерного роста заказывали кастрацию уже во взрослом возрасте (да, сами), то есть внешне и по голосу ничем не отличались от мужчин. С точки зрения Ксеркса он победил в Греции (сжёг Афины - гнездо предательства, убил Леонида - главу бунтарей). Вернулся из-за восстания в Вавилоне (который значил куда больше Греции). Саламин на самом деле не повлиял на его решения. Он по-прежнему мог вторгнуться в Пелопоннес по суше (не преувеличивайте значение Истмийского перешейка). А вот после этого начинается странное(тм). Ксеркс внезапно забывает обо всех войнах и благосостоянии, зато становится одержимым… чистотой веры. В Ахурамазду, конечно же. Появляются надписи о том, что “за время моего отсутствия персы начали молиться дэвам и неправильно соблюдать ритуалы”. Для абсолютно пофигистически веротерпимой Персии это какой-то кринж. Что характерно, эти прекрасно выбитые барельефы были найдены “вне контекста”(с). А если быть точнее - ими было выстлано дно туалетов. Кто именно это сделал, неизвестно, однако то, что это был именно символический акт, спорить трудно Единственный не-греческий источник о смерти Ксеркса - мелкая запись вавилонского астролога. “Лунное затмение, Ксеркс убит сыном” Буднично, ага :) Неизвестно, кто именно из десятков взрослых сыновей это сделал, но Ллойд грешит на Оха - самого амбициозного (но не старшего). За несколько месяцев до того он провернул заговор, в результате которого был казнён его старший брат Дарий. Дальше греческо-персидская легенда о последних годах жизни Ксеркса. Как он сделал любовницей жену своего сына Дария (того самого), которая заодно была его племянницей (дочерью брата). А законная жена соткала ему роскошный плащ. А племянница-любовница-невестка захотела его себе. А потом подарила своему отцу (то есть брату Ксеркса). Если вы ещё не запутались в этой Санта-Барбаре, то напоминаю, что одежда царя несёт его фара (сияние, благословение), и носить его без дозволения царя - измена. И жена Ксеркса… нет, ничего не говорит мужу или его любовнице. Она приказывает отрезать все выступающие части её матери (жене брата царя). После чего внезапно начинается восстание, в котором Дария казнят Ох убивает Ксеркса в постели (Ксенофонт потом иронично отмечает, что это нормальная судьба персидского царя царей) и принимает тронное имя Артаксеркс. После чего вырезает всех сановников отца. Все будущие цари молились не Ахурамазде, а другим персидским богам - Анахите, Митре. Ссылка скрыта

Ну вот... Наши домашние котики происходят не от домашних котиков из Чатал-Хуюка (8000 ВСЕ), а от диких котиков из Северной Африки (АКА Магриб), причём одомашненных намного позже. И в Египте они тоже импортные. А по Европе их разнесли... римляне, то есть уже на границе эр. Одна надежда - есть пробелы в генетической летописи. Левантийские котики - мы в вас верим! Ссылка скрыта

Gazetta - це вам не газета; аввізо; газета-монета; новини під каву; тут свій вайб, своя інквізиція; інквізиція - ознака незалежності; наш гарний католицький ринок та ваш гидкий єретичний; військові бонди - винахід папської влади; утримання Святого Держборгу; монополія на послуги + ембарго; усі пожертви виключно через касу; санкції за порушення прав лю... віри; Риму євреї не потрібні... чи може як?; єзуїти виховали Бабу Ягу у власному колективі; два юдейських гетто під папською владою; Анкона - римські ворота у Левант; Священному Престолу теж потрібні бабки; умнєйший, опитнійший папа; не робіть колишнього інквізитора папою; багаття Анкони освітлюють бухгалтерію; провал бойкоту; самий розумний із Медічі; зв'язок між відсутністю інквізиції та прогресом; не слід чекати на милості від діаспор, зробити їх - наш обов'язок; вас переслідують за єресь, але у вас є гроші та вміння - welcome to Porto Franco; Ліворно - самий вільний з портів; кому ти молишся вдома - не наша справа; Священна Ліга та її побічні ефекти; всі флаги в гості будуть нам; порт для гидких єретиків; на чиї гроші Генріх IV приймав мессу; легальний плюралізм - справа спільної вигоди; градієнт суверенітету і люди, що роблять гроші із пошаною до Кримінального Кодексу - у триста сорок шостому випуску "Просто Історії з Алексом Хавром" Ссылка скрыта

Выпуск интересен не самой хронологией операции “Валькирия” (попытка убийства Гитлера и переворота 20 июля 1944), хотя тоже интересно. Особенно роль кучи случайностей Важно то, как именно Третий Райх после этого окончательно свалился в самообман, подавив любую попытку оспаривать решения. И убрав компетентных военных целыми секторами (арестовано 7000, казнено 5000). И даже при этом СС, окончательно захватившая власть, не смогла поставить страну под контроль - и “троянские кони”, оставшиеся от Канариса, продолжали работать Поучительно И служит очень хорошим прологом к “Бункеру” Ссылка скрыта

7000 років тому останні мисливці-збирачі зустріли перших хліборобів на березі озера в Німеччині. Аналіз кераміки з єдиного відомого прибережного поселення раннього неоліту на північному заході Німеччини засвідчив інтенсивний культурний обмін та повільний, еволюційний перехід від привласнювального господарства до землеробства. Понад 50 000 керамічних фрагментів, виявлених на пам'ятці Гюде I (Hüde I) біля озера Дюммер (Нижня Саксонія, Німеччина), проливають світло на глибинні механізми неолітичної трансформації на теренах Північної Європи. Науковці ідентифікували артефакти щонайменше п’яти різних культурних традицій. Це свідчить про значно щільніші контакти між автохтонними мисливцями та мігруючими хліборобами, ніж вважалося в класичній археології минулого століття. Понад сім тисячоліть тому на озерному півострові озера Дюммер поселилася громада. Протягом цілого тисячоліття, між 4700 та 3500 роками до н. е. (період, що охоплює пізній мезоліт та увесь ранній неоліт регіону) — її мешканці зводили житла, рибалили, полювали та крок за кроком переймали елементи аграрної культури південних сусідів. На сьогодні Гюде I залишається єдиним відомим неолітичним прибережним поселенням цього регіону. Александра Філіппі, археолог із Крайової спілки Вестфалія-Ліппе, презентувала перші результати ревізії керамічного комплексу. Дослідження, що підбиває підсумки понад 60-річних пошуків, розкриває куди складнішу картину неолітизації північноєвропейських низовин, спростовуючи застарілу концепцію швидкого «неолітичного вибуху». Стоянку Гюде I відкрили у 1949 році під час гідротехнічних робіт на річці Гунте. Через загрозу знищення культурного шару внаслідок осушення та меліорації археологи провели серію рятувальних розкопок. Завдяки унікальним анаеробним (безкисневим) умовам заболоченого торф'янистого ґрунту, тут зберігся колосальний масив артефактів: близько 50 000 фрагментів кераміки, 30 000 крем'яних та кам'яних знарядь, а також понад 50 000 остеологічних решток (кісток тварин). Головна цінність колекції — її полікультурність. Знайдений посуд репрезентує взаємодію щонайменше п’яти спільнот, які співіснували або контактували впродовж V–IV тисячоліть до н. е. Кераміка відображає міжрегіональні зв'язки в усіх напрямках, свідчачи про динамічні мережі обміну, а також про процеси трансформації та інновацій наприкінці V тисячоліття до н. е. Науковці виокремили кераміку кількох ключових археологічних культур. Культура Свіфтербант становить основу комплексу. Вухоподібні посудини з S-подібним профілем та круглим або загостреним дном характерні для мезолітично-неолітичного населення Північно-Західної Європи. Вони виготовлялися давньою технологією ліплення з глиняних стрічок (так звана «U- або N-техніка»), а орнамент наносився переважно в зоні вінця. Це кераміка субнеолітичного типу — її використовували люди, які ще не були повноцінними аграріями. Культура Бішгайм представлена високоякісними виробами. Для неї властиві тонкостінні кулясті посудини без суцільного орнаменту, але з вишуканими насічками по вінцю та виступами-вушками на плічках. Цей матеріал демонструє прямий зв'язок із синхронними пам'ятками сусідньої Вестфалії. Культура Міхельсберг – південна за походженням культура раннього/середнього неоліту. Залишила слід у вигляді характерних тюльпаноподібних келихів та характерно вигнутих вінців, що з'являються тут близько 4000 року до н. е. Культура лійчастого посуду маркує фінальний етап раннього неоліту та остаточну перемогу землеробства в регіоні. Її кераміка вирізняється геометричним орнаментом, витисненим за допомогою витого шнура. Культура лінійно-стрічкової кераміки представлена найдивовижнішою знахідкою — крихітним фрагментом із двома паралельними дугоподібними лініями. LBK — це перші «істинні» хлібороби Центральної Європи, які прийшли з Дунайського басейну. Наявність їхнього імпорту свідчить: контакти між автохтонними мисливцями та ранніми аграріями розпочалися на кілька століть раніше, ніж вважалося.