🔒Открыть пост
и посмотреть медиа
До початку 16 століття значна частина Волині, Полісся, Поділля та Придніпров'я була вкрита пралісами: віковими дубовими, грабовими та сосновими масивами.
Фільваркова система Острозьких, Вишневецьцих і Радзивліів знищила ці масиви з вражаючою швидкістю.
Щоб отримати 1 тонну поташу, потрібно спалити від 500 до 1000 кубів якісної деревини (переважно твердих порід дуба, бука, граба). В маєтках Острозьких та Радзивіллів діяли сотні будників. На Поліссі та Волині за кілька десятиліть спалювали цілі лісові масиви площею в тисячі гектарів тільки заради золи.
Дубова клепка для бочок (в яких перевозили вино, оселедці, порох) та щогловий сосновий ліс масово сплавлялися річками (Західним Бугом, Прип'яттю, Німаном) до басейну Балтики (в порт Ґданськ). Знищувалися першочергово прирічкові ліси, які утримували береги та регулювали водний баланс.
Тисячі гектарів вирубаного лісу викорчовувалися селянами на панщині для створення нових засівальних площ під пшеницю та жито.
за період із 1500 по 1648 лісистість Волині та Західного Поділля, скоротилася за різними оцінками на 20-35%. Праліси вздовж річок Случ, Горинь, Стир та Тетерів були знищені майже повністю.
Отримавши у володіння найродючіші у світі чорноземи та сірі лісові ґрунти, магнати Вишневецькі, Острозькі та їхні орендарі експлуатували їх на виснаження. Фільварки орієнтувалися виключно на 2 експортні культури: жито та озиму пшеницю. Раціональної сівозміни не дотримувалися. Земля засівалася одними й тими ж культурами десятиліттями поспіль, що вимивало з ґрунту азот, фосфор та калій.
Через те що магнати орієнтувалися на рослинництво, тваринництво мало другорядне значення.
Селяни, які утримували худобу, через 4-6 днів панщини не мали часу та сил удобрювати власні ділянки, а гній із селянських дворів на фільваркові поля майже не вивозився.
На нових землях на початку врожайність досягала сам-6/-8. До 1650 року через виснаження ґрунту на багатьох давніх фільваркових землях Волині та Галичини врожайність впала до сам-2,5/3,5, що було межею самоокупності господарства.
Знеліснення та виснаження ґрунтів запустили ланцюгову реакцію в довкіллі. Знищення прирічкових лісів та масове будівництво млинських гребель призвели до мілішання малих річок, висихання джерел та замулення заплав. На відправлених під ріллю схилах Поділля та Волині після знищення дерев почалося масове утворення ярів та змивання родючого шару ґрунту під час весняних талих вод та злив.
Степовий гарячий вітер (суховій) почав безперешкодно проникати далі на північ углиб Волині та Полісся, спричиняючи частіші посухи.
Фільваркова система - "сферичний у вакуумі приклад" хижацького природокористування. Вона принесла казкові статки магнатам у короткій перспективі, але підірвала природно-ресурсний потенціал регіону, знищила вікові ліси та виснажила ґрунти, створивши передумови глибокої економічної та соціальної кризи.
Завдяки експорту - ціни на зерно (жито, пшеницю), запряжну худобу (волів) та ліс на внутрішньому ринку України зростали синхронно з європейськими. Продавати хліб за кордон стало найприбутковішим бізнесом того часу. Експорт зерна приносив Острозьким, Заславським, Вишневецьким та шляхті величезну масу повноважної європейської монети (венеціанські дукати, нідерландські таляри, німецькі гульдени). Поки магнати накопичували повноважні таляри, коронний уряд для покриття боргів та військових витрат постійно зменшував вміст срібла в дрібних обігових монетах (грошах, шостаках, ортах).
Виник розрив між золотим/срібним курсом (цінами в талярах) та мідно-срібним (цінами для звичайного населення в знеціненій дрібній монеті). За повсякденну дрібну монету можна було купити все менше товарів.
Доходи олігархів були прив'язані до експорту хліба та натуральних повинностей. Вони отримували високі прибутки у твердій валюті, що дозволяло їм купувати розкіш, наймати власні армії та будувати фортеці.
Продукція міщан та ремісників подорожчала значно менше, ніж продукти харчування. Життя в містах (Львів, Луцьк, Київ) ставало дорожчим через зростання цін на хліб, м'ясо та дрова.
